Слава Ісусу Христу! Нехай не збідніє рука тих, хто жертвує на Божий храм! Будуєм храм... Піщинка до піщинки... Цеглинка до цеглинки... При Божій допомозі Складають мозолисті людські руки. Рано чи пізно кожна людина навертається до Бога, особливо тоді, коли їй важко, коли немає з ким порадитися, коли вона шукає підтримки і розради. Дехто під впливом певних факторів може крадькома змінити своє життя так, як це було, наприклад, із апостолом Павлом, який із переслідувача християн стає ревним проповідником Божої науки. Деякі люди ще з дитячих років відчувають духовну потребу спілкування з Богом. Декого приводять до храму батьки, а декого добрі друзі. Як зазначає тернопільський поет Володимир Вихрущ: Дорогу до храму Кожен проходить сам, Навіть смішний атеїст, Навіть страшний егоїст, Коли приходить пора, Сам проходить дорогу До храму. Увійшовши в Дім Божий, людина стає на крок ближчою до Господа. Бо у храмі перебуває особлива благодать, ласка Божа. Храм - це те святе місце, де невидимо присутній Сам Бог. А оскільки людина постійно перебуває в соціумі, то , очевидно, вона за своєю сутністю уже є "істотою суспільною". Кожна сім"я саме тому і називається родиною, що у неї є спільні начала: спільні обіди, прогулянки, інтереси, бесіди тощо. Це ж стосується і Церкви, їй необхідна спільна діяльність, перш за все, спільне прославлення Бога. Незважаючи на те, що побожність людей, їхня домашня молитва — це добре, вона все ж таки не замінить спільну молитву. Адже християнство це не особиста справа кожного. У релігії для людини існує небезпека піклуватися тільки про самого себе та прагнути лише до власного спасіння. Багатьох обтяжує таке егоїстичне поривання. Саме тому потрібна участь у спільному богослужінні, аби віруючий стикався з проблемами Церкви та вимогами часу, а не поринав цілком у свої особисті турботи та радощі. А ще треба зазначити, що богослужіння це не лише, коли ми служимо Богові, але це і той час, коли нам усім служить сам Бог. Важливо це відчувати, розуміти та навчитися ревно поринати у молитовну таємничу сферу церковного храмового богослужіння . Крім того, у церковній храмовій молитві виявляється єднання віруючих та єдність Православної Церкви. Робітник чи директор підприємства, селянин чи городянин, бідний чи багатий, чорний чи білий, українець чи росіянин — всі однаково стають на коліна, об’єднані спільними правами та бажаннями. Літургія знаменує собою нове суспільство, в якому людина позбавлена гонитви за престижем та живе як рівна серед братів. Адже важливо не тільки творити добро кожному за себе, але й вирости у справжнє суспільство людей , які думають однаково, прагнуть досягти єдиної мети, а це множить радість їх віри та укріплює віру цілого народу. Саме тому треба відчути справжню людяність, а вже потім обложитися та починати сходження до небес. Духовне зближення з Богом робить нашу душу легкою, немов вона відділяється від тіла і возноситься до Господа. Цей стан душі називається молитвою. «Де зберуться двоє чи троє в Ім′я Моє, там і Я серед них». Для спільної молитви люди збираються разом, щоб підсилити її і піднести до Небесного Жертовника. І для такої молитви ми хочемо збудувати Божий Храм, щоб в ньому щиро відчувати Божу присутність і приносити безкровну жертву за все людство. У IX мікрорайоні «Вишенька» м. Вінниці по вул. Стельмаха Українська Православна Церква Київського Патріархату розпочала будівництво Храму на честь Вмч. Георгія Побідоносця (Юрія Переможця), який вважається покровителем та захисником воїнів, і який є символом перемоги. Звичайно, що основним джерелом фінансування будівництва є пожертви самих парафіян. Але як і будь-які будівельні роботи,- розбудова нашого храму потребує чималих витрат. Тому ми закликаємо усіх небайдужих людей долучитися до святої справи спорудження церкви, вклавши у стіни храму іменну цеглину за себе, своїх рідних та близьких. Адже нині у нас й справді є можливість відродити помісну українську незалежну Церкву і проповідувати православну віру. І хоч ми живемо у нелегкі часи, зате тим ціннішою перед Богом буде Ваша пожертва, навіть невелика. Ви, Ваші діти, онуки, правнуки зроблять тим самим впевнений крок у духовне відродження України! А церква ж, у свою чергу, щодня возноситиме молитви за своїх фундаторів і жертводавців, живих і покійних, проситиме Всемилостивого Бога, щоб Він простив усі гріхи тим жертводавцям, які своєю милостинею приєдналися до спільної справи спасіння. А на завершення хотіли б звернути увагу на зміст дуже мудрої притчі: "Якби нота сказала: “Одна нота не творить музики”, – не було б симфоній... Якби цегла сказала: ”Одна цегла не може збудувати стіни” , - не було б будинків... Якби крапля сказала: “Одна крапля не може творити ріку”, – не було б океанів... Якби людина казала: “Один жест любові не може спасти людство”, – ніколи не було б справедливості і миру, гідності і щастя на землі... Все людство потребує тебе там, де ти є,- єдину, єдиного - і, отож, незамінну чи незамінного. То чого ж ти чекаєш, щоб розпочати добру справу?

Реквізити для перерахування пожертв на будівництво храму: Р/р 26003300417817 в національній валюті та картковий рахунок  № 26003300417817 в національній валюті в ТВБВ № 10001/0179 філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО - 302076, Код ЄДРПОУ 35823419 Релігійна громада парафії Вмч. Георгія Побідоносця УПЦ КП Призначення платежу: благодійний внесок на будівництво храму Настоятель храму протоієрей Сергій Волох. тел..:+38 (097)749-05-43 Слава на віки Богу!